 
|
« ≥стор≥њ музики
¬≥дносно походженн¤ музичного мистецтва в 19-20 стол≥тт¤х були висунен≥ р≥зн≥ г≥потези, зг≥дно ¤ких витоками мистецтва були ≥нтонац≥њ збудженого мовленн¤ (√.—пенсер), сп≥в птах≥в та тварин („.ƒарв≥н), ритми роботи перв≥сних людей ( .Ѕюхер), њх звуков≥ сигнали ( .Ўтумпф), маг≥чн≥ заклинанн¤ (∆. омбар''Ї). ¬ сучасн≥й науц≥, що спираЇтьс¤ на археолог≥чн≥ та етнограф≥чн≥ данн≥ вважаЇтьс¤, що музика розвивалас¤ ≥ поступово вид≥лилас¤ ≥з перв≥сного синкретичного прамистецтва, що м≥стило в соб≥ зародки танцю, поез≥њ та ≥нших вид≥в мистецтва.
¬ид≥ленн¤ музики в самост≥йний вид мистецтва в≥дбувалос¤ в пер≥од розкладу перв≥сного строю. ¬ цю епоху в м≥фах р≥зних народ≥в ф≥ксують у¤ву про музику ¤к могутню силу, що здатна керувати природою, приборкувати тварин та зц≥лювати людей.
ћузична культура рабовласницьких та ранньофеодальних крањн стародавнього св≥ту характеризуЇтьс¤ широкою д≥¤льн≥стю профес≥йних музикант≥в, що служили в храмах, при дворах знат≥, брали участь в масових обр¤дах. ¬перше окр≥м практичноњ та духовноњ функц≥њ в музики починаЇ в≥дособлюватис¤ естетичн≥ функц≥њ Ч так в —тародавн≥й √рец≥њ проводились змаганн¤ музикант≥в, що виконували п≥снесп≥ви та ≥нструментальн≥ п''Їси). –озвиваютьс¤ р≥зн≥ п≥сенн≥ п≥сенн≥ ≥ танцювальн≥ жанри, в багатьох ≥з них музика, поез≥¤ ≥ танець збер≥гають перв≥сну Їдн≥сть. ¬иникають перш≥ системи нотноњ ф≥ксац≥њ (клинописна, буквенна), хоча переважаючою формою залишаЇтьс¤ усна. ¬иникають перш≥ музично-естетичн≥ вченн¤ (напр. в итањ Ч онфуц≥¤, ¬ √рец≥њ Ч ѕ≥фагора, ѕлатона, јристотел¤, в –им≥ Ч Ћукрец≥й ар). ћузика розгл¤даЇтьс¤ на практиц≥ ≥ в теор≥њ ¤к вид д≥¤льност≥, близький науц≥, ремеслу, рел≥г≥њ, ¤к зас≥б впливу на природу (маг≥¤) та людину (вихованн¤ моральних ¤костей), в зв''¤зку з чим встановлювалась сувора сусп≥льна або державна регламентац≥¤ використанн¤ музики р≥зних вид≥в (в тому числ≥ окремих лад≥в)
|
|
  
  
|
